Кінний трамвай діяв у Львові майже три десятиліття. Розбудовою мережі займалися компанії з Австро-Угорщини, до складу якої належав і Львів. Колії та депо (возівні, як тоді казали) спорудило Трієстське акційне трамвайне товариство. Вагони ж виготовила фабрика вагонів Вейзера у Ґраці. Вони мали коричневий колір з білим написом, обведеним червоною смужкою: Tramwaj Lwowski. Були двох типів: літні (відкриті) та купе (закриті). Ділилися на перший і другий класи. У першому класі сидіння були обтягнуті оксамитом або шкірою, висіло дзеркало і сатинові завіси на вікнах. У другому класі стояли лише дерев’яні лави. У відкритих літніх вагонах по боках висіли полотняні фіранки з пряжками.
Цікаво, що колія для «кінки» була широка – 1435 мм, тоді як для електричного трамвая згодом спорудять вже вузьку колію – 1000 мм. На підйомі вулицею Городоцькою форейтори впрягали додаткових коней. Тож за проїзд по цій ділянці пасажири мусили платити додатково. Якщо десь у місті починалася пожежа, коней могли екстрено використати для підвозу води.
Електричний трамвай у Львові з’явився у рік Галицької крайової виставки, масштабного дійства у Стрийському парку. Сполучити цю локацію з центром міста і залізничним вокзалом і був покликаний новий транспорт. Будівництво депо, парової електровні та прокладання колій виконала німецька компанія Siemens & Halske. Вагони замовили на тій самій фабриці Вейзера в Ґраці, звідки везли вагони «кінки».
Вагоновод (водій) перебував на відкритому майданчику біля входу. Кермував він стоячи: лівою рукою перемикав контролер для прискорення руху, правою – прикручував гальмівний держак. Місця для керування були облаштовані з обох сторін вагона. На кінцевих зупинках не було розворотних кілець. Вагоновод переходив на іншу сторону – і трамвай їхав у протилежному напрямку. Формально вагон міг вмістити 30 пасажирів. Насправді часто їх набивалося значно більше. Через це трамвай називали «бальонем» (надувною кулею). Салон також був поділений на два класи. Діти зростом до 1 метра мали право на безкоштовний проїзд. Для перевірки на вході були прикріплені планки такої висоти.
14 років електричний і кінний трамвай курсували містом одночасно – на різних маршрутах. Колії перетиналися у двох місцях – на вулиці Карла Людвіґа (теперішній проспект Свободи) та на площі Галицькій. У перший же рік сталася аварія: трамвай зіткнувся з вагоном «кінки». Удар був потужним – «кінка» злетіла з колії, а візник впав на землю. Пасажири не постраждали. Випадок обговорювали на засіданні магістрату. Вирішили, що на вулиці Карла Людвіґа перевагу матиме електричний трамвай, а на Галицькій – кінний.
1906 року у Львові ліквідували кінний трамвай. Його колії переоблаштували для руху електричних вагонів. Їх закупили у Сяноку (фабрика Sanowag, нині це завод Autosan, що випускає автобуси та вантажівки). Виготовляли як моторні, так і причіпні вагони. Кузов був повністю закритий, а вагоновод був захищений від негоди лобовим склом. Технічна новинка – пневматичні гальма, пізніше також з’явилися пневматичні двері. Маршрутний вказівник мав підсвітку. До деяких вагонів були прикріплені поштові скриньки – туди можна було закидати листи. На зупинці біля вокзалу працівники пошти діставали їх і відправляли за призначенням.
Саме на цій моделі трамваю у Львові впровадили нумерацію маршрутів. Спочатку вона була вельми оригінальна. Кожна кінцева станція отримала літеру. Маршрути ж складалися з двох літер – позначень кінцевих станцій, між якими він курсує. Так, вагони, які курсували між Личаковом і залізничним вокзалом, мали позначення ŁD (Łyczaków – Dworzec). Жартома його іменували «лайдаком». 1922 року введено вже звичну нумерацію маршрутів. Тоді ж ліквідували поділ вагонів на класи.
Під час нацистської окупації вісім вагонів моделі Sanok SW-1 з Тарнова привезли до Львова. Один з них – під № 93 – зберігся дотепер. Його відреставрували й експонують під час урочистих подій ЛКП «Львівелектротранс». Під час Другої світової війни трамвайний парк міста був сильно пошкоджений. Вагони для вузької колії в СРСР не виготовляли, придбати їх за кордоном ще було неможливо. Тож модернізували те, що було. 1950 року у вагоноремонтних майстернях створювали «трамвайні поїзди» – скріплені моторний і причіпний вагони. Поміняли двигуни, підсилили гальмівну систему, дерев’яні майданчики замінили металевими, облаштували двері з пневматичним приводом, відкриті майданчики зашили. Вагони фарбували в синьо-жовтий колір – вважали, що такий колір убезпечує транспорт від аварій.
У 1950-х став можливий імпорт техніки з країн Східної Європи. Львів отримав першу партію нових вагонів, виготовлених у місті Ґота. Моторний вагон мав дві кабіни. А ще – розсувні широкі двері. Такі стали виготовляти в роки війни – щоб пасажири могли швидко вибігти на вулицю під час авіанальоту. Незабаром у місті облаштували розворотні кільця – наступні вагони вже мали одну кабіну і двері тільки з правої сторони.
Компанія Lowa змінила назву на Gotha. Перші 30 вагонів оновленої моделі прийшли просто з заводу. Пізніше у Львові стали використовувати вживані трамваї – з Кишинева і Сімферополя. Нові вагони були більшими, для водія облаштовано кабіну. Салон мав опалення, дермантинові сидіння, систему гучномовців та аварійні елементи гальмування.
1972 року ця модель потрапила у найбільшу трамвайну аварію у Львові. Трамвай Gotha T57/B57 з номером 472/572, що їхав за маршрутом №6, наїхав на зупинку-острівець на вулиці Городоцькій. Тоді загинуло 26 осіб. Причиною назвали несправність гальм. Водійку – 24-річну Надію Макару засудили до в’язниці.
У 1966–1967 роках надійшла оновлена партія вагонів з Ґоти моделі G-4-61. Літера у назві моделі – зчленований (Gelenk), цифри – кількість осей і рік випуску. Вагони мали три секції. Всі були червоного кольору з синьою смугою під вікнами. Цікаво, що серійні номери мали тільки передні та задні секції трамваїв, середні були без номерів. Використана у Gotha G-4-61 схема побудови багатосекційних зчленованих вагонів на неповоротних візках успішно використовують і досі. Наприклад, її мають українські «Електрони». Біля задніх дверей було окреме місце кондуктора з підігрівом. У разі знеструмлення контактної мережі освітлення та керування дверима здійснювали від акумуляторної батареї. Німецькі «готи», як їх називали, працювали до повного списання на маршруті №4 (Свєнціцького–Торф’яна) до 1988 року.
Назву моделі Tatra T-4 SU розшифровували так: з чотирма осями, виготовлені для СРСР (Sovietic Union). Вагони мали троє чотиристулкових дверей, до послуг водія – калорифер, сидіння з регулюванням висоти й амортизацією, автоматична система педального керування. Вентиляція влітку здійснювалася через три люки на даху. Борти були пофарбовані червоним і жовтим кольором. Вагони могли зчіплятися (скріплюватися) по три, однак у Львові використовували системи з двох одиниць.
Працівники депо називали ці трамваї «пампушками» – за округлі форми й теплу кабіну. Сьогодні всі справні вагони виконують службові функції. Лише № 869 був відреставрований і виходить на маршрут під час урочистостей.
Року 1976 до Львова направили видозмінену модель Tatra KT4SU. Kloubovy Tramvaj 4 – зчленований трамвай з чотирма осями. Кузов складається з двох частин, які поворотно з’єднані шарніром під підлогою і на даху. Кожна секція розташована на своєму візку. Це гарантує взаємний поворот секцій кузова й оптимальний проїзд кривої. Tatra KT4 мають панорамні вікна та прямокутні форми. У вагоні четверо чотиристулкових дверей. Вентиляція пасажирського салону забезпечують чотири люки та кватирки. На заводі КТ 4 фарбували жовтим і червоним. Від кінця 1980-х борти активно оздоблюють рекламою. Протягом 1980–1988 років до Львова надійшло 145 нових вагонів. Від 2008 року місто купує вживані вагони – з Вінниці, німецьких Ерфурта і Гери.
2012 року відбувся конкурс на виготовлення першого повністю низькопідлогового п’ятисекційного трамвая для Львова. Перемогло підприємство «Електронтранс». Перший екземпляр обійшовся у майже 12 млн грн. Того ж року вагон став курсувати містом.
Трамвай складається з п’яти секцій, три з яких опираються на неповоротні візки. Таким чином при проходженні кривих шарнірний механізм міжсекційних з’єднань змінює кут, в той час як візки не змінюють своє положення. Передній і останній візки є моторними, середній має лише гальмівні системи. Вагон має понижений рівень вібрації та шуму. Є відкидний пандус і місце для людей, які пересуваються на кріслі колісному. Підлога в зоні дверей салону обладнана системою підігріву. Спеціальне покриття вікон зберігає тепло у холодну пору року і відбиває ультрафіолетові промені сонця у спеку. Водій може стежити за дорожньою ситуацією за допомогою системи відеоспостереження.
Це зменшена копія попередньої моделі – вагон має три секції. Кожен двигун приводить в дію окреме колесо. Останні моделі обладнані USB-портами для заряджання гаджетів пасажирів. Новинкою є впровадження системи автономного ходу. В разі знеструмлення контактної мережі вагон може проїхати невелику відстань – наприклад, щоб звільнити перехрестя.
Модернізацію старих чехословацьких вагонів провели у 1993–1998 роках на німецькому заводі Deutsche Waggonbau AG. Їх експлуатували в Берліні. 2018 року Львів за 800 тисяч євро придбав 30 вживаних трамваїв. Візки шириною 1435 мм замінили на 1000 мм.
Низькопідлогові вагони з Берна з’явилися на вулицях Львова навесні 2025. І одразу ж отримали прізвисько – за червоний колір їх називають «томатами». Свою оригінальну назву отримали від міста Веве, що на березі Женевського озера. Там їх спроєктували. А збирали на трьох заводах: Ateliers de Constructions Mécaniques de Vevey та Asea Brown Boveri у Швейцарії, DUEWAG – у Німеччині. Перші трамваї Веве з низькопідлоговим входом вийшли на маршрути у 1989–1990 роках. Транспортний засіб має 8 осей, 4 з яких оснащені двигунами. Первинна підвіска сталево-гумово-елементна, вторинна – металева, або спіральна.
Загальна місткість одного трамваю – 242 пасажири, з них – 62 місця для сидіння. Кожне вікно оснащене відкидними кватирками. Вентиляція в кабінах була слабкою, кондиціонер там встановили майже через 10 років після введення моделі в експлуатацію. Трамваї Веве виготовили спеціально для міста Берн, тому їх існує лише 12.
Уперше за 130 років до Львова повертаються “сіменси”. Вагони цієї фірми були першими, які виїхали на маршрути вулицями міста понад століття тому. Це подарунок від транспортної компанії Baselland Transport AG у Швейцарії. Протягом двох років місто отримає близько 25 низькопідлогових трамваїв Schindler Be 4/8, ще 10 вагонів будуть використані, як донори запчастин. Трисекційні, пʼятидверні, загальною місткістю 205 пасажирів, не потребують переобладнання візків, адже ширина колій у Львові та Базелі однакова – 1000 мм.
Перед виходом на маршрути трамваї мають пройти процес адаптації до сертифікації відповідно до українських стандартів та встановлення обладнання систем АСОП аудіоінформування. Проєкт здійснюється за підтримки Державного секретаріату Швейцарії з економічних питань (SECO).
